[personal profile] tymofiy
Їздив Славі по гітару. Пройшовся по Петрівці. Трошки. І вже згадав за що я не люблю Київ: ларьки, бруд, шанхай.

А ще російська мова всюди. Недавно писав відповіді про історію, тож читав про громадянську війну. Шкода що так все вийшло, але навряд чи воно могло вийти інакше, з неукраїнськими містами на початку 20-го ст. Та й ненайгірше: баварська, прованська, навіть ірландська мови в набагато гіршому стані ніж українська нині.

Моя мова щезає, це сумно, але особисто я все одно щезну раніше. А якщо я переїду у Львів то зможу, напевне, пожити у комфортнішому мовному середовищі. Хоча машини на тротуарах там теж ставлять, і всім це так само пофіг.

Так само мало сенсу хвилюватись за глобальне потепління. Не моя проблема. Це Слава мав би хвилюватись, але в 15 років хвилюють зовсім інші речі.

Колись, коли я читав зоряну фантастику, мене дивувало існування зрадників, що зголошувались працювати на Чужих. Зрадник у війні між країнами — то ще було зрозуміло. Так, це ницість, але логіка ясна: заробити грошей нищенні свого народу, а самому звалити до пальм, білих штанів та мулаток.

Але на що може розраховувати зрадник, що зраджує все Людство? Зраджує ворогу, котрий ставить собі за мету сапієнсів винищити до ноги, в разі перемоги якого вже не буде ні пальм, ні мулаток ніде і ніяк? В чому ж тоді сенс такого поступку, в результаті якого зникне геть усе?

Просто. Зрадник каже собі що його життя все одно скінчиться. Хоч би що і як ти не робив — ти вмреш, нейрони перестануть передавати сигнали і все. Чи вмреш ти Папою римським, чи диктатором планети, чи бомжем при вокзалі, чи причиною гибелі мільярдів — результат особисто для тебе буде однаковісіньким. Тобто, не буде ніякого результату. Бо взагалі для тебе нічого не буде.

І якщо тобі для комфорту необов'язкове існування інших людей, то можеш сміливо брати в інопланетян свої сто років комфортного життя, N прислуги і насолоджуватись ними.

Ще можливо, що моя нездатність уявити таку психіку в мої 15 років була викликана не тільки тим, що я взагалі не думав про смерть, а ще й тим що я тоді більше переймався людьми навколо.
From:
Anonymous( )Anonymous This account has disabled anonymous posting.
OpenID( )OpenID You can comment on this post while signed in with an account from many other sites, once you have confirmed your email address. Sign in using OpenID.
User
Account name:
Password:
If you don't have an account you can create one now.
Subject:
HTML doesn't work in the subject.

Message:

 
Notice: This account is set to log the IP addresses of everyone who comments.
Links will be displayed as unclickable URLs to help prevent spam.

Profile

tymofiy: (Default)
Tim Babych

Tags