1 May 2016

Десь після війни гебня поставила братові моєї бабусі нову задачу. Релігію в Союзі було вирішено не знищити, а поставити на службу батьківщині: навернути всі уніатські приходи до єдиної православної церкви, і розкрутити Москву як релігійну противагу Риму. Знущальне сталінське «а скільки в Папи дивізій?» не заважало йому розуміти важливість ручної Церкви.

І от брат з іншими товаришами мали робити уніатським священникам на Західній Україні пропозицію, від якої не можна відмовитись. Для чого їх вивозили не на підвал, а у ліс, до накритої поляни. Де, власне, під горілочку та закусочку текла плавна бесіда про переваги співробітництва та вигоди правильного патріархату. А про наслідки впертості, напевне, обидві сторони навіть не згадували, заради доброго апетиту. Всі і так були в курсі.

Потім їде грузовик з посоловілими попами і чекістами з лісу додому. Лагідно світить сонечко. Весело хлюпає весняна багнюка. Машина глибоко сідає в якусь яму на дорозі.

Вдалині видніється поле, де щось копає трудовий люд. Кмітливий священник вдягає рясу. «Нічо, хлопці, зара ті телепні нас на руках винесуть», залазить на верх грузовика і махає людям. Дійсно, ті негайно кидають свою роботу і біжать до них. І невдовзі машина з непримиримими ідеологічними ворогами впевнено потарахтіла далі...

«в 1946г. перешёл в православие 2491 приход униатской церкви в западных областях УССР»

Profile

tymofiy: (Default)
Tim Babych

Tags