14 Jan 2018

Читав я колись Азімова «Мертве минуле». Там головний герой винаходить машину, що здатна заглядати у різні місця і часи. Невдовзі з'ясовується що таку чудову штуку винаходили вже кілька разів, але держава все секретила й ховала. Бо, звійсно, надивившись на Давній Рим, люди візьмуться заглядати за штори сусідів. І колючку військових баз та паркани Білого дому. Кінчається все погано, джина випущено з лампи, схема з загальнодоступних компонент розіслана в газети. Сам винахідник в шоці від того що накоїв, але вже піздно. «Ласкаво просимо в акваріум».

Мені ж тоді подумалось: то й що? Так, всі наші маленькі гидкі таємнички вийдуть на світло. Але хіба це не мала ціна за те, що не стане злочинів? Не стане Брехні з великої букви Б? Державної брехні про безпечний Чорнобиль, видуманий Голодомор, сучасний ІхТамНєт? Корпоративної брехні про ДДТ, тютюн, глобальне потепління? Не варте того, щоб таємничий і могутній апарат гноблення «держава» розпався на сотню тисяч окремих чоловічків, про котрих відомий кожен їх подих, крок та оборудка?

Нашу їжу і повітря більше не зможуть безкарно труїти за хабар, морди в масках більше не будуть почуватись в безпеці у себе вдома, а газети не зможуть друкувати джинсу і вільно маніпулювати умами?

Хіба не варто віддати за це можливість сходити наліво чи вздрочнути наодинці? Тим більше що у світі тотальної прозорості мораль точно зміниться, і те, що нині вважається неприйнятним, — стане просто не варте обговорень. Як нагота в німецьких саунах.

***

«Сфера» Еґґерса береться розповісти саме про прозорий світ, що наступає. Без машини часу, лише з дешевими автономними мікро HD-камерами з дворічною батарейкою та автоматичним викладенням на ютюб.

Камери може ставити будь-хто будь-де, зі швидкістю інстаграма поширюється мода на носимі камери, щоб стрімити своє життя тисячам фоловерів.

До того ж, описується тиск на політиків, котрих під загрозою необрання громадськість змушує носити камери і спілкуватись лише з трансляцією та записом! Що з іншими політиками, що з корпоративними лобістами. (Ось тут, синку, фантастика...)

Зараз ми, любий читачу, побачимо як міняється світ, на добре та на зле! Поллються скандали, інтриги та розслідування, вжахнеться світ побачивши побут знедолених країв та людей, злочинність перегрупується але не здасться, зміняться способи ведення війн!

Але ні.

Ми побачимо лише як міняється головна героїня, котра під тиском соціальних мереж та заради лайків поступово рушить життя своїх батьків та друзів, що не вписуються у прекрасний новий світ.

Месідж стає очевидний ще на половині книжки, і далі сюжет лине без сюрпризів: «кожен має право на секрети», «людям потрібна приватність».

Авжеж, Шерлок.

Але якщо вже братись описувати світ без приватності, то, може, підійти до питання чесніше, й описувати не лише перегиби перехідного періоду, а й вигоди світу де прозорість таки наступить для всіх?

Та не в цій книжці. Тут, здається, все описується лише з позицій жителя американського передмістя, котрий не уявляє злочинців страшніших за вбивцю чи гвалтівника.

Profile

tymofiy: (Default)
Tim Babych

Tags