про еволюцію і щастя
11 May 2015 02:13![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tymofiyРаніше люди були здоровіші. Вони харчувались різноманітною їжею, мали збалансовану дієту, до котрої людський організм в цілому та зуби зокрема є еволюційно пристосований.
Люди були сильніші, їхні дні проходили у русі, на природі, в екологічно чистому середовищі.
Люди були розумніші. Цивілізація надає чимало можливостей дурню вижити, і передати свої гени далі. Що вони і роблять.
А ще люди були щасливіші. Набагато щасливіші. Вони жили міцним колективом, що проходив разом через незгоди і радості, і кожен знав про кожного хто чого вартий.
Малюки зростали разом, граючись, бавлячись, та отримуючи турботу від усього племені. В сексі себе не обмежували ні жінки, ні чоловіки, бо діти все одно були спільні. А ще, оскільки всі жили одним життям, то між поколіннями не було відірваності.
Ніхто у первісному суспільстві ніколи не був самотній. І працювати доводилось лише по кілька годин на добу.
---
Люди зміняли Едем на сільське господарство. В поті чола свого здобудеш їжу свою. Проживеш життя у маленькій коморці, у тісняві та антисанітарії поруч з вівцями, їстимеш лише рис/пшеницю (якщо не уродить голодатимеш), матимеш лише одну жінку/чоловіка і, на додачу, від скученості та тваринництва отримаєш купу хвороб.
Так собі була ідея?
Еволюції пофіг. Оаза, де колись гуляло плем’я в сто збирачів-мисливців, може прогодувати тисячу землеробів. Миршавих, але тисячу. І тому збирачі або стануть землеробами, або землероби прийдуть до них.
Все відбувалось поступово. Однин забор для овець тут, один водогін там, хтось помітив що закопане зерно проростає краще за кинуте, хтось додумався сапати бур’ян… Кожен окремий крок робив життя легшим. А для наступного, чисельнішого, покоління — ставав обов’язковим. І колесо крутилось все швидше.
В результаті людство як вид (гени homo sapiens) досягло незрівняного еволюційного успіху. Його чисельність з кількох мільйонів зросла до шести мільярдів. Ціною того, що індивід homo sapiens – в середньому тепер досить нещасна істота.
Вороття нема. Причому не тільки тому, що їжі на всіх нехватить. А ще й тому, що мало хто з сучасних людей зміг би вижити у первісному світі. Я б не зміг.
---
Та не сумуйте. Бо іншим «еволюційно-успішним» на-а-а-багато гірше за нас.
Свійським тваринам. К приміру, у світі нині живе 19 мільярдів курей. Півтора мільярди коров. По мільярду овець та свиней. Їхне життя зкучене, нещастне та коротке. Їхні тіла пристосовані для нашого споживання. Їхні страждання та смерті незчислимі. І жодне з них вже нездатне жити інакше, ніж в ролі людської їжі.
Такі діла. History does not decide who is right. Only who is left.
Люди були сильніші, їхні дні проходили у русі, на природі, в екологічно чистому середовищі.
Люди були розумніші. Цивілізація надає чимало можливостей дурню вижити, і передати свої гени далі. Що вони і роблять.
А ще люди були щасливіші. Набагато щасливіші. Вони жили міцним колективом, що проходив разом через незгоди і радості, і кожен знав про кожного хто чого вартий.
Малюки зростали разом, граючись, бавлячись, та отримуючи турботу від усього племені. В сексі себе не обмежували ні жінки, ні чоловіки, бо діти все одно були спільні. А ще, оскільки всі жили одним життям, то між поколіннями не було відірваності.
Ніхто у первісному суспільстві ніколи не був самотній. І працювати доводилось лише по кілька годин на добу.
---
Люди зміняли Едем на сільське господарство. В поті чола свого здобудеш їжу свою. Проживеш життя у маленькій коморці, у тісняві та антисанітарії поруч з вівцями, їстимеш лише рис/пшеницю (якщо не уродить голодатимеш), матимеш лише одну жінку/чоловіка і, на додачу, від скученості та тваринництва отримаєш купу хвороб.
Так собі була ідея?
Еволюції пофіг. Оаза, де колись гуляло плем’я в сто збирачів-мисливців, може прогодувати тисячу землеробів. Миршавих, але тисячу. І тому збирачі або стануть землеробами, або землероби прийдуть до них.
Все відбувалось поступово. Однин забор для овець тут, один водогін там, хтось помітив що закопане зерно проростає краще за кинуте, хтось додумався сапати бур’ян… Кожен окремий крок робив життя легшим. А для наступного, чисельнішого, покоління — ставав обов’язковим. І колесо крутилось все швидше.
В результаті людство як вид (гени homo sapiens) досягло незрівняного еволюційного успіху. Його чисельність з кількох мільйонів зросла до шести мільярдів. Ціною того, що індивід homo sapiens – в середньому тепер досить нещасна істота.
Вороття нема. Причому не тільки тому, що їжі на всіх нехватить. А ще й тому, що мало хто з сучасних людей зміг би вижити у первісному світі. Я б не зміг.
---
Та не сумуйте. Бо іншим «еволюційно-успішним» на-а-а-багато гірше за нас.
Свійським тваринам. К приміру, у світі нині живе 19 мільярдів курей. Півтора мільярди коров. По мільярду овець та свиней. Їхне життя зкучене, нещастне та коротке. Їхні тіла пристосовані для нашого споживання. Їхні страждання та смерті незчислимі. І жодне з них вже нездатне жити інакше, ніж в ролі людської їжі.
Такі діла. History does not decide who is right. Only who is left.