[personal profile] biber551
Спільнота, ви найкращі!
В ударному темпі закрили збір ще і зверху накидали, і хлопці на радощах ще і загнали свій корч на СТО що давно збирались, але гроші в не було!

Чесно ви даєте бажання жити і далі боротись!
Завжди Ваш Бобер!

Шалом, Ізраїле!

13 Jun 2025 12:29
[personal profile] xobbit
Хочу подякувати Ізраїлю за вдари по Іранських ракетних заводах, та за передачу нещодавно систем Patriot, що врятує щоденно життя аби однієї людини в нас! Сподіваюся, що Україно-Ізраїльські стосунки потеплішають, у мірі якій це можливо на погляд нашої влади.
[personal profile] biber551
Це не мій збір. Мої нажаль кажуть що лежать по шпиталях в там все є...
Але хлопці реально бойові, і реально вийшла ідіотська ситуація, тому прошу про поміч, чим зможете.

Панове, адмін дуже крепко дав в штангу, і рахував допоміжну як окрему, а виявилось моно зразу рахує поточну суму з усіх допоміжних на основній банці, сумарно в нас на момент посту було чуть більше чим 50 тисяч гривень, а не 90, як я подумав, тому треба піднажать, любий репост дуже сильно вітається

Шановне панство, я до вас зі збором і розіграшом за донати, збираємо на ПНВ моєму другу, якому хватило духу попасти в одну не саму живучу, але відважну бригаду, яка виконує завдання на Курському напрямку.

Оскільки були деякі коменти про те, що не всім по кишені були наші ножі, тому у вас є шанс виграти ніж в цьому розіграші.

Ну і власне самі призи:
1-2 місце Ніж в колаборації з паном Інгулом
3 місце Кепка RECRUIT
4-5 місце Худі які вже навряд будуть виходити Mykola Tactical Systems

Розігрувати будемо через Монобанк тому прошу всіх хто буде кидати гроші з других банків, в описі залишати свої контактні данні для зворотного зв’язку, ціна одного квитка для участі в розіграші 200 грн, чим більше тікетів тим більше шанс виграти, як тільки доб’ємо суму буде проведений розіграш. Всім бажаю удачі, а також заздалегідь дякую за допомогу.

В Е збір завершено, ви найкращі!
[personal profile] kampfflieger
Як тільки Трамп президент, так тут же копчені бунти.

Як пороблено.
[personal profile] pani_stosia
 https://youtube.com/watch?v=F3hTW9e20d8&si=KDT6e9V1NROq70GX

Are you, are youComing to the tree?They strung up a manThey say who murdered threeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where dead man called outFor his love to fleeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Wear a necklace of hopeSide by side with meStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
Are you, are youComing to the tree?Where I told you to runSo we'd both be freeStrange things did happen here, no stranger would it beIf we met at midnight in the hanging tree
****
Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Де був колись повішений,
Хто наче трьох убив. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Куди мрець покликав
Кохану, щоб втекти. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Ти маєш бігти,
щоб ми вільні були. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Вдягни щось на удачу,
Ставай бік-о-бік. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.

Чи ти
Чи ти
Прийдеш до верби?
Тут був колись повішений,
Хто наче трьох убив. 
Тут дивні речі коїлись, і гірше не будЕ,
Коли сюди опівночі до мене ти прийдеш.


Напівживе

5 Jun 2025 19:19
[personal profile] kondybas
Осьо побачив, і мало не здох, так мене істерикою накрило. Виношу френдам, про всяк випадок, щоб і ви теж страждали.

[personal profile] pani_stosia
Хай працює Служба Божа
Яко на небі, так і на землі...


*СБУ - Служба Божа України.
[personal profile] pani_stosia
Всем постам. Разьіскиваєтся товарищ Артьом  гражданин России Артем Тимофеев. Ответственньій за аренду фур. И произведенньій дальнейший фурор. Гражданин, он, положим,  России. А уроженец Украиньі. Из города Донецка(ну так получилось, шо тьі будешь делать).

А правда, хорошая бьіла идея, раздать всем захваченньім людям российские паспорта? Охуенная идея бьіла, я щитаю. Лучше нее только идея распорошить их по всей Раше. 
Нет, я все понимаю, историческая традиция такая, вьісьілать хохлов с захваченьіх территорий по сибирям и всяким прочим необьятньім ебеням. При катьке вьісьілали, и при петьке, и при александрах, и при николаях, и про йосе рябом.  Нельзя бьіло удержаться. Только малость забьіли, что век уже не восемнадцатьій и не двадцатьій даже. У людей есть связи. И связь. 
Решение действовать по старинке, як за царя Панька,  як була земля тонка - єто бьіл охуенно надежньій план, ага. Надежньій, сука, как китайские швейцарские часьі из вьісокоточной пластмассьі. По пять штук на доллар. 

Дякуємо вам, товаришу Артеме.  Ненька вас не забуде. Ми на вашу честь, товаришу Артеме, назвемо якесь місто Артемівськом. Десь на території колишньої Росії. І пам'ятника запиляємо. Красівого. А не як у кацапів. 
[personal profile] pani_stosia
 Марія із Маріуполя на держкордоні з Польщею

Перечитує список із непрощѐнного і непро̀щеного

Марії із Маріуполя вітер волосся пестить

Марія носить на шиї смерть, ніби натільний хрестик

Переживає: «Хоч би не думали, що начепила таке навмисне»

Марія ту смерть прикриває червоним намистом

Марія тішиться дуже намистом, а ще — зеленими кедами

У неї серце розбите бомбами і ракетами

Шкіра її тонка, за відчуттями — ніби обідрана

Якби ж вона могла плакати, то сльози б лилися відрами

Вона би викричала, нігтями видрала дірку у часопросторі

Багажник Маріїної машини заповнений помстою

Цілеспрямованою, високоточною, контрабандною

Марія кутає помсту у пледик з мультяшними пандами

Рожевий, плюшевий пледик, приємний на дотик

Марія із Маріуполя фотографує рудого котика

Фотографує пташечку, що пролітає над площею

Повільно рухається черга на держкордоні з Польщею

Марія лається: «Чого так довго, ну що там усі стали?»

Маріїн скелет — із найміцнішої азовсталі

Марія думає: «Якщо сьогодні все добре піде —

Доїду до Львова, а завтра уже на південь»

Помста в її багажнику — смертоносна, люта, позазаконна

Марія збирала її поза межами й поза кордонами

України, Польщі, Європи та видимого світу

Марія має тепер багато знайомих, ну, знаєте, звідти,

Куди дід перевозить човном і в дорозі цитує Гомера

Ті знайомі говорять Марії: «І що з того, що ми померли?

У нас тут свій Маріуполь, бач, який гарний

У мертвих теж є що передати для армії

У нас довжелезні списки непро̀щеного й непрощѐнного

Наша помста виросла із домів, що згоріли дощенту

Помстою би вхерачить стерв’ятників, що на згарищі гні̀здяться

Зможеш, Маріє? Ти ж добре знаєшся на логістиці»

І ось Марія на українсько-польському держкордоні

Щебече із прикордонниками, прикордонники мочать коні

Марія сміється, сміх виблискує, мов розсипаються перли

Вона думає: «Як мені зрозуміти — я ще жива чи уже умерла?»

Помста в багажнику в неї холодна, важка, але серце її гріє

Маріуполь тим часом чекає. Чекає свою Марію

 

Марина Пономаренко

[personal profile] grammar_glamour
депутат здорової людини

00:00 Вступ
02:15 Удар СБУ по ае Олєнья
24:20 Чи є надія, що США почнуть нам допомагати?
43:40 Чи можливий в Україні грузинський сценарій?
47:50 Українізація і дерусифікація
54:20 Що можемо зробити, щоб спрямовувати більше грошей на ЗСУ?

https://www.youtube.com/live/-hjRMXIipAQ?si=N8yAkKwQGuofme54
[personal profile] pani_stosia
 Дня пам'яті военно-транспортной авіації Россіі, пішла витрушувать на дрони залишки з карток. Почуваюсь мов теща на весіллю, коли гулянка у розпалі і треба горівки докупить, бо, не дай боже, закінчиться. І треба витрушувать гримні з кишень і сумочки. 

С празднічькам, кацапи! 
[personal profile] biber551
https://t.me/applekiviburn/2325

Знаете кто герой сегодняшнего дня? 

Украинский пехотинец. 

Тот кто сидит в сраных окопах неделями, тот кто с одним автоматом вот уже четвертый год сдерживает орду. Понимаете какая тут связь? Они дают время. 

Пока пехота стекает кровью специалисты в тылу разрабатывают всякие премудрые операции вроде "Паутины". Если бы не пехота что годами выживает в грязи, хуй бы они что разработали. Безусловно спецы проделали шикарную работу, но без обычного дядьки 45+ в окопе, нифига бы у них не вышло. 

Спасибо тебе, украинский пехотинец.
[personal profile] pani_stosia
 Найкраще привітання від ЗСУ. 

 Мали б радіти повітряним кулькам і плюшевим ведмедикам,  а радіємо розйобаним кацапським бомберам. 

З іншого боку, кульки-ведмедики до захисту дітей не дуже мають стосунок. А розйобані кацапські бомбери мають. 
[personal profile] biber551
Коли моя дочка була ще зовсім маленька і я їй розповідав про якусь тварину, перше що вона питала "а воно кусається?" І це повністю правильний і тверезий погляд на речі, щоб взаємодіяти з зовнішньою середою треба чітко уявляти всі потенційні загрози.
І всі ми, українці, повинні чітко теж уявляти всі потенційні загрози для нашої нації. Про кацапів вже багато написано і мова зараз не про них. Нажаль на наших кордонах є ще один потенційний ворог, не менш небезпечний, потенційно, ніж кацапи.
І це Польща. Нажаль це осознають далеко не всі. І це несе ще більшу загрозу, бо якщо ти думаєш що в тебе живе вулик, а це чорна мамба, то в тебе дуже мало шансів не відхопити важких наслідків.
Казати такі речі дуже не популярно "давайте пересремо відношення з усіма, тоді точно переможем!", "це просто були розборки між сусідами які є завжди, хто старе помяне тому очко впередазться в зал!". "давайте заборонимо читати Сапковського і С. Лема!", "поляки передали нам зброї більше ніж всі інші країни!". І навіть звинувачення в істеричності і невміння в логіку.
Тому, як завжди трохи заглибимось в історію.
Після монгольської навали народи що проживали в межах кордонів майбутньої України, втратили свої державні інституції. І були інтегровані в велику імперію Речь Посполиту. Яка починалась як співдружність декількох народів під однією короною, але перетворилась в суто польську імперію. І ми були її частиною.
Причому, якщо наші предки вважали себе діскрімінованими в правовому і релігійному аспектах, то провласні еліти імперії вважали наших предків дикунами яких вони цивілізують.
По ітогу спалахнула національно визвольна боротьба, з класичними ознаками громадянської війни з усіма її прелестями. По ітогу Україна отримала незалежність і швидко їх втратила попавши в орбіту Російської імперії. Правда частина України лишилась в складі Польщі але потім то і Польщі не стало. Другий раунд розгорівся під час революції в російській імперії 1917-1922 року. Не буду заглиблюватись тому максимально коротко. В ході подій утворились незалежні країни Польща і Україна. Так от якраз удар Польщі в спину УНР і призвело до загибелі незалежності України не в меншій ступіні ніж більщовістські дії. Окрім того частина України увійшла в склад новоствореної Польщі і українці там підвергались многопланової дискримінації по етнічним, мовним і релігійним ознакам. Все це проводилось в рамках політики ополячивання і асиміляції. Потім прийшли совєти і оба наших народи потрапили під пресс імперії знову.
З момента отримання Польщею і Україною незалежності після розвалу совка між країнами встановились досить складні відносини, хоча по суті нормальні для сусідів. Але мотив зверхності поляків до українців був присутній завжди. І поступово тільки ріс. Коли почалась повномасштабка поляки максимально підтримали і матеріально і морально Україну. Багато поляків добровольно приїхали добровільно воювати за нас. Але почались і негативні тенденції. Зовнішня загроза викликала зростання націоналих почуттів поляків і нажаль з ним і старі претензії на Україну. Нажаль частка політичної еліти зробила ставку якраз на роздмухування цих настроїв.
А тепер про головне. Нажаль ступінь загрози від нашого сусіда у нас серйозно недооцінюється. З Польщі, з офіційних, і не тільки кіл до нас постійно йдуть звинувачення в різанині поляків під час ДСВ. Повчання про те кого можна вважати нашим Героєм кого ні і вообще як ми повинні розповідати свою історію.
Нажаль у нас досі це сприймають як якісь помилки і починають раціонально пояснювати помилковість заяв. Але це ті ж імперські ігри як і уроки історії від хуйла. Коли їх чуєш не треба щось пояснювати, треба готувати зброю.
Є і ще один рівень загрози від Польщі. І це вже наші внутрішні проблеми. Я б назвав це прозахідною ватою. "нехай путін забере східняків, а ми підем під Польщу", "якщо кацапи переможуть, я збігу в Польщу, я там працював там все супер нас там чекають". І спільн для обох "хай ідіоти йдуть воювати, мені нема за що, бо Польща". І починаючи з Волині і далі на Захід це дуже поширена позиція.
Тому, звісно не треба істерити чи підіймати паніку, але треба завжди пам'ятати що ми ситуативні друзі і що в тому віці в схожій ситуації вони вдарили нам в спину.
Так що поки що Відьмака і Лема позбуватись не треба, але...
Таке життя.

СУМИ зараз

31 May 2025 20:21
[personal profile] grammar_glamour
[personal profile] miss_teardrop
https://miss-teardrop.dreamwidth.org/81130.html


повільні нотатки

ранок починається з кави та розглядання мапи deepstate. фронт все ближче й ближче. все ближче і ближче.
увечері в небі та хмарах зі сторони кордону загоряються та швидко гаснуть безшумні спалахи. ніхто особливо не звертає на це увагу.
місто радіє та розважається просто-таки як ніколи, і у цьому – надзвичайна напруга.
платівка fleetwood mac у затишному дворику, трав'яний чай повільно стає холодним, ніч довжиною в дощ.
у предранкових сутінках прокидаються ластівки.
я відчуваю, як наближається щось важливе. серце завмирає, ніколи не вчасно, завжди недоречно.
el viento viene, вітер приходить.
[personal profile] grammar_glamour
https://assassins-cloak.dreamwidth.org/132945.html


Мері Малрі, 31 травня 1940 року
Зі щоденника Мері Малрі (Морріс) (1921–1997), уродженки Ірландії, у травні 1940 р. – медсестри лікарні Кента і Сассекса:


Справжня війна для мене почалася сьогодні. Це був звичайний ранок у чоловічому хірургічному відділенні – ті самі літні чоловіки з надлобковими цистостомами, сеча яких стікала у пляшки Вінчестера, що стояли на підлозі біля ліжок. Старша медсестра Джонс двічі довела мене до сліз ще до перерви о 9-ій ранку. Я намагалася не показувати їй, що плачу.

Старша медсестра, містер Горден та один із лікарів-консультантів розмовляли в кабінеті сестри, коли я повернулася на чергування о 9:30. Коли вони пішли, старша медсестра зібрала нас усіх у кабінеті і сказала, що наше відділення має бути негайно евакуйоване. Жодних запитань не дозволялося. Вона викличе швидкі допомоги і все організує. Ми повинні були зібрати особисті речі пацієнтів і змінити пов’язки, якщо потрібно.

Більшість чоловіків незадоволено бурчала, але вже незабаром до відділення прибули родичі пацієнтів, які допомогли нам підготувати їх до виїзду. Старша медсестра отримувала справжнє задоволення, командуючи всіма. Зрештою відділення спорожніло, було прибрано, а ліжка застелені. Ми були готові, але до чого?

Близько другої дня почали прибувати машини швидкої допомоги. Мені наказали зголоситися до старшої сестри приймального відділення – особи, яка мене лякає. Вона виглядає дуже ефектно і шурхотить накрохмаленим халатом, коли метушиться туди-сюди.

Коли я зайшла до приймального відділення, то була приголомшена кількістю мокрих, брудних і поранених людей. Деякі були солдатами (я припустила, що це, мабуть, врятовані з Дюнкерка), інші – цивільними. Всі вони лежали на ношах на підлозі, і більшість наших хірургів і терапевтів були там, їм допомагали кілька старших сестер та медсестер. Мені доручили знімати брудний і мокрий одяг. У кількох чоловіків шкіра була обпалена нафтою – дуже болючий стан, інші були поранені осколками бомб, а деякі – кулеметним вогнем з повітря, коли переправлялися через Ла-Манш. Серед них був один сильно шокований чоловік середнього віку – капітан Ермес, бельгійський власник човна. Всі вони були втомлені, замерзлі, мокрі й голодні. Усі хірургічні пацієнти тепер перебувають у моєму відділенні.

(Mary Morris, A Very Private Diary: A Nurse in Wartime, edited by Carol Acton (London: Weidenfeld & Nicolson, 2014), p. 3–4)

Tags