| — Масовий теракт, — зловісно промовив Довбуш, — хай загине якомога більше людей. Україну треба шмагати батогами, аж поки вона не оскаженіє і кинеться зубами на свого ворога! — Але цим ворогом можуть зробити нас, — обурливо хитнула головою Роксолана. — Ні! — твердо сказав Довбуш. — Ми — герої, а ворог для озлобленого народу завжди — влада. Цього разу влада — антиукраїнська, креольська, промосковська, тож хай несе усю відповідальність за кров! © Кожелянко, «Тероріум» |
По масштабу акту натяжка, але от по психології борця «прагматика» Довбуша — чисте попадання в психологію гранатометчика Дубенка. Наприклад, його мрії. Також обидва персонажі підментовські.
— Дєло в том, — вкрадливо почав Кіріл Кірілич, — шо самольот ето нє простой. Ето — мобільная прєзидєнтськая резидєнція. Там найновєйшіє срєдства связі, самоє
совєршєнноє медоборудованіє, усьо — імпортноє, обратітє вніманіє, там — мінус волновоє вооруженіє, в конце концов той самольот украшено ценнимі породами дєрєва, перламутром, натуральной кожєй і — золотом. Ето ж нє ювєлірноє іздєліє, так… надєюсь, понятно. Етого ізлюблєного терористами благородного метала в дєталях інтер’єра самольота не менше як полтонни. Товариш президент (ввічливий жест у бік Кромєшного) проживаєт в ньом не менше трьох чотирьох мєсяцєв в год.