— Дєло в том, — вкрадливо почав Кіріл Кірілич, — шо самольот ето нє простой. Ето — мобільная прєзидєнтськая резидєнція. Там найновєйшіє срєдства связі, самоє
совєршєнноє медоборудованіє, усьо — імпортноє, обратітє вніманіє, там — мінус волновоє вооруженіє, в конце концов той самольот украшено ценнимі породами дєрєва, перламутром, натуральной кожєй і — золотом. Ето ж нє ювєлірноє іздєліє, так… надєюсь, понятно. Етого ізлюблєного терористами благородного метала в дєталях інтер’єра самольота не менше як полтонни. Товариш президент (ввічливий жест у бік Кромєшного) проживаєт в ньом не менше трьох чотирьох мєсяцєв в год.
— Унітаз золотой, — надтріснутим голосом кинув А.Д.Кромєшний, — і біде тоже.
— Но нє ето главноє, — продовжував Кіріл Кірілич, — самоє главноє то, шо етот самольот наш президент (відомий жест) любить больше всєго з усіх неживих предметів в мірє.
— І живих тоже, — плаксивим тоном додав президент, — бо ви, люді, такіє подлиє.
© Василь Кожелянко, Тероріум, 2001.
Кубок Євразійського Союзу, Любімий Самольот — справджуються навіть дрібні детальки, блін!