Franz Kafka International

[tymofiy]

Присвячується посольству Іспанії.

Наявні: офіційне запрошення на Mozilla Madrid Technology Course, проплата готелю та літака, виписка з банку, страховка.

На сайті візового центру вказано що студентська віза — тільки у посольстві. Перезвонив їм, вони повторили це. Запрошення повинно бути оригінал.

Заніс:
- Так у вас же короткосрокова віза — йдіть у візовий центр!

Звоню у візовий центр, там кажуть що документ вже не приймуть: часу лишилось мало.

- Я звонив у візовий центр, вони казали що не приймуть.
- Короткострокові студентські офорлюють у візовому центрі.
- Я звонив туди — вони кажуть прийняти не зможуть. Ось запрошення, ось телефон професора.
- Ну… Хай він зателефонує у посольство — може тоді візьмемо, а зараз допобачення.

Три дні Грегоріо звонив у посольство. Трубку тупо ніхто не брав. На третій йому пощастило:
- Хто? Який номер паспорту? Не знаємо такого, він документи не подавав.
- То може хай подасть?
- Хай приходить.

Я прийшов. Зранку. Три години у набитому людьми приміщенні, яких по одному пускають до віконця щоб вони внесли візовий збір: $49. Тільки готівка. Тільки доллари США. Тільки свіжі та чисті купюри. Бажано без здачі! Нарешті дійшла черга і до тих хто з документами — мій номер був перший.

Зайшов у приміщення з віконечками. Їх там п’ять. Працює одне. Ось, кажу, так і так. В останні дні прислали документи, звонили, ждуть...

- Звертайтесь до візового центру.
- Але ж вчора професор говорив з посольством, просив?
- Ніхто нам не звонив.

До клерка за склом підійшла моложава жіночка. Він їй іспанською пояснив. Іспанка покрутила своїм іспанським носом, сказала купу іспанських слів і відійшла.

- Йдіть до візового центру.
- Ви знущаєтесь? Звідти відправили до вас, сказали що вони не вирішать, та й все одно шлють папери сюди.
- Нічим не можу допомогти. Ви ж бачили: підходила начальник візового відділу, передавала вам лише це.

Стерво.

За інформацією агенства ОБС: студентських та робочих віз не дають взагалі нікому. «Щоб не оставались».

Як там було у совітському анекдоті про ввічливого продавця: «вже й унітаз приносив, і жопу показував — туалетного паперу все одно не продали».