Чуєш: сурми заграли!
8 Nov 2008 21:53Заходив вчора до батьків у гості, поздороватись з мамою та бабами, побалакати та відзначити день Жовтневої революції. Повечеряли, підняли два тости: мама за те щоб нам при всякій владі добре жилось, я за те щоб революції вивертали на добро, а не скисали, забуваючи самі себе.
Інтернаціонал, кажу, співати не буду, бо не пам’ятаю. Мама пам’ятала, але теж не схотіла. Баба Наталя як завжди змовчала, а баба Рая напам’ять видекламувала весь вірш. Я раніше не чув українського інтернаціоналу, навіть якось не задумувався що він, напевне, є. В голові на слово «інтернаціонал» лунало «вставай, проклятьем заклеймённый». А тут таке… Рідне і багряне, сильне та бурхливе. Вражений, дуже хочу достати аудіозапис.
Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв!
Як у вулкановій безодні,
В серцях у нас клекоче гнів!
Ми всіх катів зітрем на порох…
Повстань же, військо злидарів!
Все нам забрав наш лютий ворог,
Щоб все вернути час наспів.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Не ждіть рятунку ні від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім’я пролетарів.
Пусті слова про „право бідних“!…
Держава дбає не про нас.
Нас мали за рабів негідних…
Доволі кривди і образ!
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
В склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Все те, що надбане трудами,
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ… а всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
В нужді та в утисках ми бились,
А з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
А ми… корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску:
Вже промінь щастя нам засяв.
Не треба прав без обов’язку
I обов’язку, що без прав!
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
А паразитів жде біда!…
Тоді, як грім під час негоди
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Перекладач Микола Вороний. 7 червня 1938р його було розстріляно за український націоналізм.
Інтернаціонал, кажу, співати не буду, бо не пам’ятаю. Мама пам’ятала, але теж не схотіла. Баба Наталя як завжди змовчала, а баба Рая напам’ять видекламувала весь вірш. Я раніше не чув українського інтернаціоналу, навіть якось не задумувався що він, напевне, є. В голові на слово «інтернаціонал» лунало «вставай, проклятьем заклеймённый». А тут таке… Рідне і багряне, сильне та бурхливе. Вражений, дуже хочу достати аудіозапис.
Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв!
Як у вулкановій безодні,
В серцях у нас клекоче гнів!
Ми всіх катів зітрем на порох…
Повстань же, військо злидарів!
Все нам забрав наш лютий ворог,
Щоб все вернути час наспів.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Не ждіть рятунку ні від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім’я пролетарів.
Пусті слова про „право бідних“!…
Держава дбає не про нас.
Нас мали за рабів негідних…
Доволі кривди і образ!
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
В склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Все те, що надбане трудами,
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ… а всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
В нужді та в утисках ми бились,
А з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
А ми… корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску:
Вже промінь щастя нам засяв.
Не треба прав без обов’язку
I обов’язку, що без прав!
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
А паразитів жде біда!…
Тоді, як грім під час негоди
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.
Чуєш: сурми заграли!
Час розплати настав.
В Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!
Перекладач Микола Вороний. 7 червня 1938р його було розстріляно за український націоналізм.