наш будиночок

Кілька років тому угораздило нас з дружиною купити квартиру у будинку кооперативної форми власності 1975 р. постройки.

Позавчора чоловік 30 з будинку (96 квартир) зібралося на збори щоб:

1. узгодити нові тарифи
2. узгодити збір додаткових коштів на ремонт
3. прийняти новий статут, замість того, 1975р.
4. різне.

Говорили-балакали, по п. 1, 2, 4 у мене питань не виникло — ремонтувати давно пора, і від кількох лишніх сотень гривень на це діло я не збіднію. А от розгляд п.3 (статуту) був епічний.

— Статут треба було оновити, ми оновили, повикидали стару радянщину, але в принципі те саме. Проголосуємо? Не читаючи.
— Так, шотянуть, давайте, ми — за! — сказали бабки.
— о_О — сказали трое (прописом: ТРОЄ) чоловік.
— Та коли ми ще зберемось, що ви мутите!
— Нєнєнє, — повторили шибко вумні отщєпєнці.
— Нуладно, сказало правління, візьміть потім почитаєте. Раз вам так уже цікаво…

Взяв, почитав.

Якщо попередній статут (1975) був диким шматком копіпасти з якогось радянського закону про житло — натурально, там в числі іншого описувались права та устрій житлових кооперативів не тільки міських, але й сільських, то новий виявився… … а) трохи скороченим варіантом того самого. б) тупо копією якогось статуту з навколишніх будинків.

Права продавати чи передавати житло у спадок як не було, так і нема. Право здавати його в оренду у статуті-75 було, хоча вимагалась згода всіх інших членів кооперативу, але в процесі написання статуту-2013 воно зовсім загубилось. Лишилось право кооперативу неплатників та бешкетників вигнати з кооперативу, і виселити з помешкання, «без надання іншого приміщення» та, само собою, без відшкодування вартості.

Ок. Бува. Школярі тулять реферати з вікіпедії, управдоми ксерять статути в сусідів. З одруками в заголовку на першій сторінці.

Хто, як не ми, ге? Прочитав, написав на папері пропозиції щодо правок, заніс управдомші Ларисі.

— Та не звертайте уваги, то все неважливо. (!) Це типовий (!!). Я його не читала ще. (!!!)