Заява про невігласа.
30 May 2008 12:14![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tymofiyШановна пані директорко. Я був присутній на присвяченій Дню Перемоги святковій лінійці
8 травня 2008 року і хочу звернути Вашу увагу на промову, котру мені довелось там почути від запрошеного Вами оратора. Цитую:
„Прошло 63 года. 63я весна Победы. Это величайшее счастье что 63 года назад советский народ победил фашистскую Германию. И принес свободу не только своему народу, но и народам мира и прежде всего народам Европы. Прошло 63года. Многое изменилось за это время. Поседели, постарели, ушли в иной мир миллионы ветеранов Великой Отечественной Войны. Уже за эти годы Великая Отечественная Война всеми называется Вторая Мировая Война, и в ваших учебниках об этом пишут. И пишут газеты, и телевидение, и радио, и все говорят Вторая Мировая Война. Не Вторая Мировая Война, а — запомните мои слова — Великая Отечественная Война, в которой победил наш народ! […] Вам сейчас называют других героев, тех, которые победителям-освободителям стреляли в спины!“
Запрошений Тарасюк В. П. не є ветераном Великої Вітчизняної Війни. Звичайно ж, це не може завадити гідному чоловіку розповісти дітям про Війну, особливо зважаючи на те що він її пам’ятає. Принаймні окупацію. Але чи є Тарасюк В.П. людиною, гідною виголошувати промови у цей святковий день? Уважно вислухавши його слова доводиться визнати що ні.
По-перше, ветераном якої саме війни він є?
За власним зізнанням, він особисто брав участь у придушенні антирадянського повстання у Чехословаччині 1968р. Зважаючи на це, досить дивно виглядають його розлогі роздуми про те, що радянські війська «звільнили Європу». Перемогли нацизм — так. Це велика перемога нашого народу та інших поневолених нацистами народів. Саме її ми святкуємо щорічно дев’ятого травня. Але нарочито часте повторення слова «звільнили» від учасника каральних акцій без будь-яких коментарів про подальшу долю «звільнених» народів виглядає дуже негарно.
Далі. На жаль, Тарасюк В.П. не є патріотом ні свого народу, ні свого міста.
У промові для учнів української столичної школи у нього не знайшлось слів про чотири Українські фронти, на котрих проти нацизму воювали наші співвітчизники. Він не пригадав ні найкращого льотчика СРСР, тричі героя Івана Микитовича Кожедуба, ні лейтенанта Олексія Прокоповича Береста, що разом з сержантами М. Єгоровим та М. Кантарією встановив знаменитий червоний прапор над Рейхстагом, ні інших відомих та забутих наших земляків, котрі разом з представниками братських народів бились з загарбниками.
У своїй промові учням київської школи він зумів не розповісти про те, що Київ є город-герой, і за що саме киянам дано це високе звання. Мені важко уявити лінійку в Ленінграді, на котрій не пролунало б слово «блокада». Так само важко як і промову в Севастополі, що обійшлася б без слова «оборона». Невже київським дітям не потрібно знати про подвиг своїх дідів та прадідів, що більш ніж два місяці захищали наше місто?
Нарешті. Тарасюк В.П. є невігласом, котрий не знає, або свідомо не хоче знати історії.
Його твердження про те що «Другої Світової Війни не було, була лише Велика Вітчизняна» можна пояснити лише у два способи. Або він пропонує дітям забути про всі події 1939-1941рр, такі як пакт Молотова-Рібентропа, поділ Польщі, «визвольні походи» на прибалтійські країни, або ж просто не розуміє що говорить. До того ж прямим текстом звинувачуючи шкільні підручники у брехні.
Лишається лише спитати, для чого взагалі він взяв у руки мікрофон? Невже для того щоб продекламувати свої незугарні вірші, в яких поділитись власними політичними переконаннями та висловити обурення тим що державним устроєм України є демократія? Чи задекларувати протест проти ст. 6, п. 16 державного закону України про «Про статус ветеранів війни»? Там йдеться про те що вояки УПА, котрі воювали проти німецько-фашистських загарбників мають ветеранський статус, а отже потребують поваги та належного ставлення.
Хто і що дало йому право у шкільні гучномовці звинувачувати Верховну Раду та Міністерство Освіти в брехні? Не кажучи вже про те, що подібні публічні вислови підривають авторитет освіти та вчителів взагалі.
Прошу вжити відповідних заходів щоб у майбутньому на шкільних лінійках у нашій школі виступали більш освічені та менш упереджені люди.
З повагою, Бабич Тимофій.
Поспілкувався з директоркою, вона вишуканою українською мовою розповіла про те що прізвище героя не Тарасюк, а Красюк, що запрошують його вже багато років поспіль, і може, я що ще не так почув? Дуже в нагоді стала флешка з файлом та пропозиція взяти та послухати. Слухати не довелось, повірили так.
Далі було найцікавіше.
«Я так бачу що ви людина теж упереждена, ви й прийшли сюди саме через свої переконання. Щож, у вас свої, у нього свої. Переконання не зміниш. Людина він достойна, лінійка пройшла в цілому добре, чи не так?»
Пробую пояснити, що людина-то може й хороша, але ж верзе казна-що…
«Він воював, він знає війну, він піклується про патріотичне виховання молоді, хіба ви знаєте її краще?»
Так, кажу, я хоч головні дати плюс-мінус рік не плутаю.
Не вірить. А збоку зам.директорки розповіла мені про те що УПА ні одного німця не вбила. Зам мовою розмовляти не спромоглась, емоційно пояснювала свою позицію на общєпонятном.
Розійшлися на тому що я прочитаю книжку Красюка про війну, про Велику Вітчизняну та Афган. А директорка його спитає що він мав на увазі у своїх розлогих пасажах про Другу Світову.
Продовження історії по тегу.
no subject
Date: 2008-05-30 09:43 (UTC)no subject
Date: 2008-05-30 09:45 (UTC)no subject
Date: 2008-05-30 10:51 (UTC)no subject
Date: 2008-05-30 15:41 (UTC)