tanstaafl

[tymofiy]

Раптом придумався неогидний сюжет на конкурс Райх СССР-2061.

Вказаний конкурс, з ведучими Дахром і Вассєрманом, нічого крім меланхолійного «неначе люди подуріли» в душі не викликає. «А давайте помріємо як Союз терраформував Марс». Ага, а давайте ще уявимо світ де кроти літають по небу. Сенсу буде рівно стільки ж. Реальний Союз відзначався технічною відсталістю, любов’ю до показухи і безмежними на неї витратами. Перший супутник та космонавт — лише приклад того, як останні два фактори часом іноді могли перекрити перший. Місячна ж програма і подальший розвиток космонавтики показали що до чого.

«А якби СССР не був відсталий і автократичний…?» Тоді це не був би СССР.

Колонізація навіть Місяця, не те що Марса, могла б бути здійснена Сполученими Штатами Європи, або як спільний проект УНР та РСФСР, або зусиллями Об’єднаних Націй — але не країною, котра гноїла своїх конструкторів у лагєрях, жорстоко карала студентів за вільнодумство, а громадян — за підприємництво.

Проте один варіант об’єднати у одній картині СССР, рік 2061, Марс та оптимізм таки є.

2061 — це рік перемоги Марсиянського повстання.

Це рік, коли нащадки викинутих дельта-телепортерами у марсіанський распрєдпункт дисидентів (надзвичайно болісна і шкідлива для здоров’я процедура, 37% засуджених гинуло в процесі) зуміли не тільки скинути колоніальну адміністрацію, але й убезпечити економічну та політичну незалежність своєї молодої держави. Боротьба була тяжка, шанси були невисокі, проте повсталий народ здобув собі волю та права.

І, до речі, через чотири роки по війні, не маючи більше джерела прибутків від продажу дешевої марсиянської сировини, на Землі розвалився радянський блок.

PS. Хто не читав “Moon is a Harsh Mistress” (Луна жестко стелет) Хайнлайна — щиро раджу.