![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tymofiyІстеріка та всьопропало під катом. Я попередив.
Одна з моїх улюблених книжок — трилогія Фундація Азімова. Улюблений серіал — The Wire. Хоббі — історія та соціологія. Alma Mater — ІПСА. Економіка, системний аналіз, моделювання, оце от усе.
Що я маю сказати про людські суспільства взагалі, та Україну зокрема? Коротко наступне.
Людські суспільства характеризуються інерційністю, та формуються відповідно до способу виробництва матеріальних цінностей. Доки поневолювати людину не має сенсу, бо вона все одно здатна прогодувати лиш себе саму — маємо первісно-общинний лад. З’являється якийсь надлишок — з’являються й люди, котрі спробують його відібрати. Методи різняться. Поневолити небораку вкрай (рабовласницький) чи лише періодично його грабувати (феодальний). Вибір залежить від результативності. Якщо вілла на рабській праці приноситиме 100 кеце на рік чистого прибутку на гектар, а замок з кріпаками — 200 кеце, то рабовласницький лад буде невідворотньо витіснено більш ефективним. Насильницьким шляхом, як стало з Західною Римською Імперією, чи еволюційним, яким пішла Східна.
Подальше зростання можливої ефективності людей, якщо дати їм право на свій розсуд обирати фах, спеціалізуватись у обраному ділі та вільно обмінюватись результатами своєї праці призводить до утворення ладу, відомого як капіталізм. Котрий, як було відомо ще радянським дітям, є експлуатацією людини людиною. Цим він, однак, не виділяється з інших способів суспільного устрою. Виділяється він тим, що у капіталістичному суспільстві перерозподіл надлишкового продукту робітника відбувається майже без застосування насильства та за наявності вибору.
- Раб не має права ні на що. Навіть його тіло йому не належить, не кажучи про майно. Рівень насильства — необмежений. Можливості вирватись — нема.
- Кріпак має право на життя. Його тіло та майно належать йому, проте він винен лорду частину свого часу. Рівень насильства — обмежений, можливості вирватись — теж.
- Робітник має право на життя, майно, та недоторканість. Він народжується без боргів та вільний працювати на кого схоче. Рівень насильства — низький, можливості міняти життя — широкі.
Ще раз: рабство, феодалізм та капіталізм утворюються не вадами людських душ, і палаючим серцем Данко не міняться. Вони утворюються умовами та організацією праці. Є можливіcть палками змусити негрів горбатитись на плантаціях? В цілком модерні часи раптом прокльовується рабовласництво. Американські П’ять Племен опанували скотарство, землеробство, алфавіт та торговлю — опа, з первісного ладу напрямки в капіталізм.
Є можливість застосувати насильство, щоб платити менше, а ефективність не мінялась? Ба, система стає схожою на феодальну. Робітнику нікуди піти? Тим більше. Він не кріпак, він формально вільна людина. Але якщо раптом директору градообразуючого заводу впаде в око його дочка — шансів на справедливість буде не більше ніж перед бароном.
Грубо кажучи, рівень насильства визначається:
- ефективністю вільної праці та творчості — наскільки гірше виходить результат з-під палки
- конкуренцією роботодавців — скільки є варіантів вибрати кращого
- здатністю суспільства організовувати опір. Вона насамперед задається не жорстокістю народу, а його організованістю. Скільки в ньому присутньо струн, котрі пов’язують індивидів у спілки, гуртки, товариства, цехи, гільдії, артелі, секти, ансамблі, партії, спортивні секції та кружки макраме.
Феодальна Україна — достойний та закономірний нащадок феодального Радянського Союзу (див. Номенклатура) та найфеодальнішої країни Європи 19-го ст. — Російської імперії. Україна має налагоджену та потужну «корупційну» вертикаль, захоплену олігополіями промисловість та атомізоване суспільство. Важелі для докорінних змін відсутні. Поступові зміни безглузді. Всі розуміють, що поки від руля та майна не буде відсторонено панівну верхівку клептократії — нічого принципово не зміниться. Проблема, однак, в тому, що політичних сил, достатньо потужних чисельно та фінансово щоб організувати революцію, на горизонті не видно. Ті що видно — так чи інакше вписані в наявну корупційну систему та зискують з неї.
Євромайдан — це диво самоорганізації кращих людей нашої країни. Котрі завдяки сучасним технологіям змогли з’їхатись з усіх її усюд та зосередитись в одному місці. І їх виявилось достатньо, щоб в боротьбі проєвропейської та проросійської верхівок, зхилити важелі на бік першої. Слава Героям.
Решта ж країни та навіть більша частина столиці спостерігала за боротьбою по телевізору. Навіть на сусідніх з Майданом вулицях Революція Гідності була непомітна, і людські життя не перевертала ніяк. Майно — найголовніше питання революцій — лишалось у тих самих руках повсюду, а громадські дружини вийшли на вулиці лише на пару ночей безвладдя в лютому. Для забезпечення спокою, ніяк не для реквізицій.
І можна було б впевнено сказати, що від зміни в верхах шила на мило, в житті мало що поміняється. Як минулого разу. Якби не угода про зону вільної торгівлі з ЄС.
Не тому, що за цією угодою має покращитись бізнес-клімат. Не тому, що за її пунктами коррумпована верхівка країни має побороти в країні коррупцію. І не тому, що за нею безчесні наші суди мали б почати працювати по законам, а не по понятіям. Всі розуміють ціну тим законам, покращенням та іншому переставлянню ліжок у борделі.
А тому, що в разі її прийняття, вона мала негайно почати ПІДРИВАТИ економічний базис української Системи. І тому, що в цьому разі у країну приходили б в особі європейських фінансово-промислових груп ГРОШІ, зацікавлені у зламі Системи.
Скасування мита на ввізні товари? Чудово!!
Це означає не тільки що українці зможуть купити собі праску дешевше, це означає що десь заплаче дитина митника, котрій невистачає грошей на кокаїн.
«Від митних зборів український Бюджет отримає 500 млн долларів на рік». Перекладаю: українці переплачують 500 млн. долларів на утримання невідомо кого, котрі роблять невідомо що. Хоча ні, всім відомо, що депутати та менти на ті гроші роблять.
Допуск європейців до тендерів? Прекрасно!!
З’являється купа гравців з добрими пропозиціями, зацікавленістю вирішити діло чесно та грошима щоб домагатись від судів правдивого рішення.
Конкурентний тиск зі сторони якісніших та дешевших євровиробників? За, тільки за!!
І не тільки як споживач, це зрозуміла частина. Менш очевидна частина в тому, що український виробник, котрий робить хороший, але дорожчий товар постане перед однозначним вибором: викреслити з ціни корупційну складову, викинувши на мороз хлопців на лексусах з модними корочками, або йти туди самому. Рубілово буде жорстоке, але з наперед очевидним результатом: кормова база державного та приватного рекету радикально скоротиться. Або бізнесмен вбиває рекетира, або імпорт вбиває їх обох.
Вільний рух капіталів? Дайте два!!
Тяжко буде українським банкам — легше буде українцям та українським підприємцям. Менші відсотки, надійніші вклади, цікавіші цінні папери в закромах. І, знов ж таки, найдієвіший з можливих стимулів нашим банкам покращувати роботу. А де їм заважають це робити бюрократи — наймати проти них лоббістів, майданарбайтерів та кіллерів.
Часи були б буремні, но інтересні. Човна б хитало ой-ой-ой, але він би плив до мети — більш продуктивного та менш підневільного суспільства. Де по трудам своїм отримувала б набагато більша кількість людей ніж зараз.
Тепер вже навряд.
Росія вела проти нас війну саме для того, щоб не допустити цього сценарію. Заходи почались ще з того літа, і ставки піднімались раз за разом доти, аж доки не дійшли до введення регулярних військ на терріторію України. І Захід, котрий відповідав у цій грі санкціями, не зміг перекрити ставку. «Цей конфлікт не можна вирішити війсковим шляхом», як раз за разом повторювали Обама та Меркель. Шкода, В.В.Путін вважає військове вирішення конфлікта цілком можливим.
Перед лицем прямого та необмеженого військового нападу РФ (з кількох напрямків, з широким застосуванням авіації та чисельною перевагою в кілька разів над українськими силами) наші західні союзники опинились перед однозначним вибором: озброїти Україну, або сказати їй хай здається. Зброї вони не дали, спробували ввести максимальні санкції з тих на котрі були здатні. З третьої спроби впровадили. Але коли подзвонив Путін і сказав що бомбардувальники вже заправляються, то розвели руками і порадили здаватись.
Наші і здались, і що мали робити.
Торгівельна частина угоди (80% взагалі припадає на неї) відкладена на рік. Коригувальна тристороння комісія почне роботу 17 листопада, і вже ж напевне, за той рік внесе туди ті дві тищі правок, котрі забажала РФ. ДНР-ЛНР-Новоросія-Шмарокосія буде там і так, як переможці забажають, і нема на то ради. Хлопців, котрі тримали Дебальцеве, щоб воно, в разі устаканення кордону по лінії фронту, лишилось за Україною — може випустять, а може й розстріляють як під Іловайськом. Маріуполь, що зацвів в останній тиждень жовто-блакитними квітами — якщо схочуть, теж заберуть.
Vae victis.
Єдино, я буду сподіватись, що ця перемога стане для вас, росіяни, пірровою. І я ще розважусь турпоїздкою по уламкам РФ.
PS texty.org.ua: З Угоди про асоціацію Росія вимагала вилучити реформи в Україні. І вилучила
no subject
Date: 2014-09-13 14:38 (UTC)