Хлопець з пекла
22 Sep 2025 23:33![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
tymofiyПеречитуючи «Хлопець з пекла» Стругацьких, з першої ж глави автори дають зрозуміти читачу що головний герой, хлопець Гаг зі спецури — фашист. У дитячий редакції це було трохи змазано, лиш короткий наказ командира «відведи полонених до Кліща, але хай спершу допитає» і Гагове розчарування що особисто йому ними зайнятись не доведеться.
В дорослій версії згадано як полонених вивертає від передчуття близької лютої смерті, як він їх ненавидить і зневажає, і що марудився б він з ними чотирма довгенько — аж до вечора. Тобто вів він їх, як кажуть сучасні російські фашисти, на тортури і «обнулять». І дуже тому радів. Маркер що цей сміливий, хвацький і вірний фюреру хлопець є мразота доволі однозначний. Довершує картину згадка що на вбивства бійцями своїх цивільних керівництво дивилось крізь пальці.
Для тих читачів хто краще сприймає малюнки, на обкладинці Гаг та його шеф показані в характерних нацистських касках.
Потім він гине в бою, добрий землянин його навіщось рятує і привозить на Землю.
Землю Гаг сприймає з підозрою. Багаті — значить жирують на чиїсь крові, інакше бути не може. Намагаються потайки допомогти його рідній планеті — значить зло замишляють. Збираються, значить, поневолити та викачувать ресурси.
Гагу дають доступ до всього на світі, але замість дізнаватись нове, вчитись — він ставить на тумбочку портрет і горланить гімн. Вчить робота відповідати по уставу та ходити стройовим кроком. Вся його особистість мало не цілком складається з казарми та вірності Вождю.
Він недопитливий та зашорений. Він не розуміє що на Землі діють інші правила. Що навіть людина у колись ворожій форму тут, на Землі, йому не ворог. А «свій офіцер» на Землі йому не указ.
Розумніший співвітчизник-математик з ним нічого спільного мати не хоче, справедливо вважаючи його та його колег сволотою, по яким пекло плаче. Той у відповідь його б'є.
Землянин Гагу за це влаштовує персональний 20-й з'їзд і розповідає що на батьківщині революція, Вождя скинули, сусіднього імператора розстріляли (в пізній редакції це викинуто), війна кінчилась тим що всі пішли по домах, і тільки банди скажених псів, таких як він, намагаються вернуть все взад. А ось тобі ще документи про приватне життя вашої верхівки, почитай.
Гага дуже характерно ламає. «Таку країну просрали!»:
Вражає, наскільки точно Стругацькі вгадали лексіку та сентимент росіян по розпаду Совка. Хоча не дивно: вони-то бачили вживу як вірних сталінців попердолило 20-м з'їздом. Вони писали з натури. (Тому, напевне, звернення до Нього з великої літери в пізнішій редакції теж було викинуто, від гріха)
І угадайте, хто прийшовся простому росіянину до сердця ближчий: комуніст-прогресор, що тягне чужу планету з кривої багнюки до ліпшого життя, чи твердолобий фашист, вірний своєму Вождю? Праавильно.
Повчальна притча про комуніста-прогресора та тупого фашиста їм так припекла, що один російський письменник в 90-х написав фанфік, де поставив все з ніг на голову. Мовляв, Гаг не дурень, а глибоко залегендований спецагент, а математик — не голос моралі, а теж спецагент. Бо спецслужби тої планети наївних землян, мовляв, давно розкусили і от — переграли. Ще й повсталу чернь роздавили. А то читачам за Родіну обідно було.
Приблизно так же, як росіяни перекручували Володаря перснів, бо їм кортіло відігратись за Мордор.
Ну і характерно, що у російському виданні Гага показано в російській формі. Читачі узнали та полюбили «нашого мальчіка».
---
Радянська обкладинка:
Історія Гага трохи схожа на шлях емігранта Петра:
Російська обкладинка:
В дорослій версії згадано як полонених вивертає від передчуття близької лютої смерті, як він їх ненавидить і зневажає, і що марудився б він з ними чотирма довгенько — аж до вечора. Тобто вів він їх, як кажуть сучасні російські фашисти, на тортури і «обнулять». І дуже тому радів. Маркер що цей сміливий, хвацький і вірний фюреру хлопець є мразота доволі однозначний. Довершує картину згадка що на вбивства бійцями своїх цивільних керівництво дивилось крізь пальці.
Для тих читачів хто краще сприймає малюнки, на обкладинці Гаг та його шеф показані в характерних нацистських касках.
Потім він гине в бою, добрий землянин його навіщось рятує і привозить на Землю.
Землю Гаг сприймає з підозрою. Багаті — значить жирують на чиїсь крові, інакше бути не може. Намагаються потайки допомогти його рідній планеті — значить зло замишляють. Збираються, значить, поневолити та викачувать ресурси.
Гагу дають доступ до всього на світі, але замість дізнаватись нове, вчитись — він ставить на тумбочку портрет і горланить гімн. Вчить робота відповідати по уставу та ходити стройовим кроком. Вся його особистість мало не цілком складається з казарми та вірності Вождю.
Він недопитливий та зашорений. Він не розуміє що на Землі діють інші правила. Що навіть людина у колись ворожій форму тут, на Землі, йому не ворог. А «свій офіцер» на Землі йому не указ.
Розумніший співвітчизник-математик з ним нічого спільного мати не хоче, справедливо вважаючи його та його колег сволотою, по яким пекло плаче. Той у відповідь його б'є.
Землянин Гагу за це влаштовує персональний 20-й з'їзд і розповідає що на батьківщині революція, Вождя скинули, сусіднього імператора розстріляли (в пізній редакції це викинуто), війна кінчилась тим що всі пішли по домах, і тільки банди скажених псів, таких як він, намагаються вернуть все взад. А ось тобі ще документи про приватне життя вашої верхівки, почитай.
Гага дуже характерно ламає. «Таку країну просрали!»:
Бидло, потолоч, покидьки — без честі, без слави, без совісті… Брехня, брехня, не може цього бути! Гвардія, десантники… що, вони теж продалися? Теж покинули? Таж у них нічого не було, крім Нього! Вони ж жили тільки для Нього. Вони помирали за Нього! Ні, ні, брехня, нісенітниця… Вони взяли його у сталеве кільце, наїжачилися багнетами, дулами, вогнеметами… це ж найкращі бійці у світі, вони розженуть і роздушать оскаженілу солдатню…
З'їхалися, сповзлися, злетілися сюди всі ці чудовиська з невідомих світів — зробили свою справу, розорили країну, занапастили все найкраще, що в ній було, обеззброїли, обезголовили…
З'їхалися, сповзлися, злетілися сюди всі ці чудовиська з невідомих світів — зробили свою справу, розорили країну, занапастили все найкраще, що в ній було, обеззброїли, обезголовили…
Вражає, наскільки точно Стругацькі вгадали лексіку та сентимент росіян по розпаду Совка. Хоча не дивно: вони-то бачили вживу як вірних сталінців попердолило 20-м з'їздом. Вони писали з натури. (Тому, напевне, звернення до Нього з великої літери в пізнішій редакції теж було викинуто, від гріха)
І угадайте, хто прийшовся простому росіянину до сердця ближчий: комуніст-прогресор, що тягне чужу планету з кривої багнюки до ліпшого життя, чи твердолобий фашист, вірний своєму Вождю? Праавильно.
Повчальна притча про комуніста-прогресора та тупого фашиста їм так припекла, що один російський письменник в 90-х написав фанфік, де поставив все з ніг на голову. Мовляв, Гаг не дурень, а глибоко залегендований спецагент, а математик — не голос моралі, а теж спецагент. Бо спецслужби тої планети наївних землян, мовляв, давно розкусили і от — переграли. Ще й повсталу чернь роздавили. А то читачам за Родіну обідно було.
Приблизно так же, як росіяни перекручували Володаря перснів, бо їм кортіло відігратись за Мордор.
Ну і характерно, що у російському виданні Гага показано в російській формі. Читачі узнали та полюбили «нашого мальчіка».
---
Радянська обкладинка:
Історія Гага трохи схожа на шлях емігранта Петра:
Російська обкладинка: