В свій час Британія заплатила американцям набагато більше, ніж грошима за ленд-ліз. За нього вона неспішно платила до 2006го. Британія тоді заплатила імперією.
Не те щоб у них був вибір, звійсно. В разі поразки в війні всі колонії було б втрачено по-любому, а на додачу ще й країну. Тому коли американці запропонували за свою допомогу підписати Атлантичну Хартію – довелось погоджуватись.
Хартія говорить про багато хороших речей. Роззброєння агресорів, самовизначення поневоленим народам, повага до кордонів, вільна торгівля, свобода мореплавства.
Тільки це означало, що Британська Імперія кончиться.
Бізнес-модель імперій полягає якраз в обмеженні вільної торговлі колоній. Внутрішньо-британська конкуренція є. Індус може продати шовк та хлопок або Джону або Джеку, вибір широкий. П'єру тільки не може, не для того Індію завойовували. А потім може на отримані гроші піти купити пальто, є широкий вибір від лондонських кравців.
Так чи інакше, а ножиці цін спрямовують потік грошей в метрополію. Яка на них жирує, але також утримує флот для охорони своїх караванів.
А потім приходять американці, і кажуть: а ми теж будем з індусами торгувать. І там вже хай ринок рішить. Хай вони самі продають кому хочуть, і купують в кого хочуть. А з піратами будемо боротись спільно, хай на морі запанує мир. Тобто в флот ви все одно вкладайтесь.
Для Індії та інших колоній Атлантична Хартія несла, однозначно, зміни на краще: вони могли продавати вигідніше, а купувати дешевше. Плюс обіцянка самовизначення.
А для Британської, Французької та Голандської імперій вона означала кінець. Черчиль це, звійсно, розумів. Він намагався петлять: «я не для того йшов в прем'єри щоб ліквідувати Британську Імперію». Що, мовляв, самовизначення народів має стосуватись тільки тих хто був окупований німцями, а не колоній. А Рузвельт його переконував що треба прийняти нові геополітичні реалії.
На 80 років в світі настав Pax Americana.
Не те щоб у них був вибір, звійсно. В разі поразки в війні всі колонії було б втрачено по-любому, а на додачу ще й країну. Тому коли американці запропонували за свою допомогу підписати Атлантичну Хартію – довелось погоджуватись.
Хартія говорить про багато хороших речей. Роззброєння агресорів, самовизначення поневоленим народам, повага до кордонів, вільна торгівля, свобода мореплавства.
Тільки це означало, що Британська Імперія кончиться.
Бізнес-модель імперій полягає якраз в обмеженні вільної торговлі колоній. Внутрішньо-британська конкуренція є. Індус може продати шовк та хлопок або Джону або Джеку, вибір широкий. П'єру тільки не може, не для того Індію завойовували. А потім може на отримані гроші піти купити пальто, є широкий вибір від лондонських кравців.
Так чи інакше, а ножиці цін спрямовують потік грошей в метрополію. Яка на них жирує, але також утримує флот для охорони своїх караванів.
А потім приходять американці, і кажуть: а ми теж будем з індусами торгувать. І там вже хай ринок рішить. Хай вони самі продають кому хочуть, і купують в кого хочуть. А з піратами будемо боротись спільно, хай на морі запанує мир. Тобто в флот ви все одно вкладайтесь.
Для Індії та інших колоній Атлантична Хартія несла, однозначно, зміни на краще: вони могли продавати вигідніше, а купувати дешевше. Плюс обіцянка самовизначення.
А для Британської, Французької та Голандської імперій вона означала кінець. Черчиль це, звійсно, розумів. Він намагався петлять: «я не для того йшов в прем'єри щоб ліквідувати Британську Імперію». Що, мовляв, самовизначення народів має стосуватись тільки тих хто був окупований німцями, а не колоній. А Рузвельт його переконував що треба прийняти нові геополітичні реалії.
На 80 років в світі настав Pax Americana.