Queen's Gambit

Серіал Queen's Gambit чудовий. Про дівчинку-сироту, що грала в шахи. І виграла. Насамперед перемігши власних демонів. Але повчальний він не тільки думкою про шкоду алкоголю.

Всі герої серіалу розуміють свою планку, вище якої, вони точно знають, не стрибнуть ніколи. Чемпіон штату, усвідомивши, що він ніколи не піде вище — йде вчитись в коледж. Не дано. Що природа відміряла, те відміряла. Решта людей теж бачать свою межу і змиряються з нею.

Лише Ліза, зіткнувшись з майстром вищим за себе, Богровим — ламається від цієї ваги. Не виносить того факту, що, скільки б вона не тренувалась — Богрова вона не переграє ніколи і ніяк.

А урок, який дає серіал усім нам — вона помилялась. Бо вона не знала, що таке тренуватись всерйоз, під наглядом вчителя, в кругу товаришів, без упину і роками. Яку величезну вигоду це дає.

Причому, що характерно, ні Ліза, ні інші не підписуються на повний «Growth Mindset» («досягнути можна всього»). В цьому світі править «Fixed Mindset» — в кожного таки є своя планка. Але от висоту цієї планки ми можемо й не бачити. Так, наприклад, Белтік поступив вірно, коли зрозумів що він навіки буде лише середнячком, і вкладати в шахи все життя безглуздо. Там прірва. А між Лізою і її метою, насправді-то, виявилась не прірва, а лише довга і важка дорога. І вона її подолала.

Американці люблять все велике і прекрасне. Тому ця повчальна історія знята про надкрасиву-надгеніальну-дивну шахістку з метою не менш ніж чемпіонство світу. Але думка, що словами «мені цього не дано» ми, бува, таки помиляємось — стосується всіх. Цілком можливо, що насправді-то дано, тільки треба не скиглити, а брати лопату і лупати сю скалу.